Куперс

Бухучет и анализ

Оказание помощи руководителю в планировании рабочего времени

Виховання — це творчість, це найвища коштовність, про яку повинні дбати і батьки, і педагоги. Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості, дивом зростання паростків «Я» під нестерпною спекою впливів, моделей, чітко визначених шляхів виховання та способів становлення. У свій час Гельвецій, маючи на увазі величезну роль виховання в процесі становлення особистості, відзначав, що люди не народжуються, а стають тими ким вони є. Сьогодні на школу, а особливо на сільську, покладена велика відповідальність: формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадською позицією , готової до конкурентного вибору свого місця в житті.

Враховуючи сучасні вимоги до виховного процесу в навчальних закладах, у нашій школі створена програма творчого розвитку і саморозвитку особистості на базі особистісного підходу, яка дозволяє здійснювати завдання виховання, що у свою чергу призводить до вироблення специфічної структури виховної роботи в школі. Головне завдання — створення умов для розвитку особистості учня. Досягається це організацією та проведенням виховної роботи з класним колективом та діяльністю в соціумі. Виховну систему роботи в нашій школі можна охарактеризувати так:

Загальні цілі та завдання виховання

Принцип виховання:

1. Принцип гуманізації і демократизації виховного процесу. Він означає, що вся виховна робота підпорядковується завданням формування громадянина незалежної України. Цей принцип реалізується наступним чином:

— при вивченні основ наук на уроках;

— при проведенні тематичних виховних годин;

— при проведенні спеціальних уроків народознавства;

— у процесі позашкільної роботи;

2.Принцип зв’язку виховання з реальним життям.

3. Виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності.

4. Єдність вимог і повага особистості.

5. Послідовність, систематичність і єдність виховних впливів.

6. Вівповідність віковим та індивідуальним особливостям учнів.

7. Свідомість, самодіяльність та активність учнів.

Джерела організованого виховного впливу

* Сім’я

* Педагогічний колектив

* Учнівський колектив

* Громадськість

Зміст виховання

(основні напрямки виховної роботи в школі)

Педагогічний колектив впроваджує в свою діяльність Програму «Основні орієнтири виховання учнів».

— Ціннісне ставлення до себе;

— ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей;

— ціннісне ставлення до культури і мистецтва;

— ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

Методи і форми виховання

А. Макаренко говорив, що метод — це інструмент дотику до особистості. В своїй роботі використовуємо чотири групи методів :

І група : методи формування свідомості особистості учня (розповідь, пояснення, бесіда, диспут, приклад);

ІІ група: методи організації діяльності учнів і формування досвіду поведінки (педагогічна вимога, громадська думка, привчання, вправи, доручення. створення виховних ситуацій);

ІІІ група: — методи стимулювання діяльності поведінки учня (метод залучення учнів до творчої діяльності, виконання творчих завдань, удосконалення моделей, виготовлення моделей, участь у олімпіадах і конкурсах);

— методи заохочення до навчальної діяльності школяра (система похвали та підбадьорювання, використання засобів масової інформації, матеріальні стимули(премії, подарунки);

ІV група : методи контролю за ефективністю виховання (облік результатів оцінки поведінки класним керівником, написання характеристики, ведення щоденника учнем, самоаналіз власної поведінки).

Умови ефективності виховної роботи

1. Макросередовище (суспільні відносини ЗМІ).

2. Мікросередовище (соціально-культурні обставини в мікрорайоні).

3. Групи неформального спілкування.

4. Матеріальні умови.

Планування виховної роботи школи

1. Загальношкільний план (де окремим пунктом йде виховна робота).

2. План роботи заступника директора з виховної роботи.

3. План роботи педагога — організатора.

4. План роботи класних керівників.

5. План роботи шкільного парламенту.

6. Плани роботи гуртків.

7. План роботи бібліотеки.

8. План роботи батьківського комітету.

9. План роботи ради з профілактики правопорушень.

10. План — сітка на кожен день.

Документація заступника директора з виховної роботи

1. Методична, довідкова, інформаційна література з проблем виховної роботи.

2. Матеріали, що готувались до педрад, оперативних та виробничих нарад.

3. Матеріали інформаційно — рекламної служби школи.

4. Матеріали роботи з учнівським колективом :

— план виховної роботи школи;

— позаурочна робота;

— шкільне самоврядування;

— програма вивчення класного учнівського колективу.

5. План роботи методичного об’єднання класних керівників.

6. Робота з батьківською громадськістю.

7. Журнал внутрішкільного конролю.

8. Особистий план роботи заступника директора з виховної роботи.

9. Накази з виховної роботи.

З метою виявлення обдарованих дітей та розвитку їх творчих здібностей у школі організовано роботу гуртків за інтересами.

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

Розвиток творчих здібностей особистості — це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

З цією метою в Україні за участю Президії АН України, МОН України й ряду інших міністерств та відомств, створена комплексна програма пошуку, навчання і виховання обдарованих дітей і молоді «Творча обдарованість».

Мета програми — створення оптимальної соціально та економічно обґрунтованої мережі установ, закладів для обдарованих дітей, підготовка навчальних планів, підручників, науково-методичної продукції, підготовка кадрів до роботи з обдарованими дітьми.

Обдарованість — це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

• соціальну — лідерську;

• художню — музичну, образотворчу, сценічну;

• психомоторну — спортивні здібності;

• інтелектуальну — здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);

• академічну — надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;

• творчу — нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я входять до «групи ризику». Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім’ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам’ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.

Третя стратегія — коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім’ях — атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав’язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному . Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв’язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв’язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов’язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам’яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повин ні будуватися на довір’ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.

Виховуємо патріотів

Виховання любові і пошани до державної символіки, ритуалів суверенної України посідає одне з чільних місць у системі патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів Бородянщини.

У Бабинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів обладнані куточки державної символіки, класними керівниками для учнів 1-11 класів проведені змістовні бесіди, уроки історії, години спілкування про походження та історичну місію української національної символіки.

У шкільній бібліотеці оформлені виставки літератури «Україна — наш дім», «Стань же окрасою цілого світу, наша свята Україно!».

Наказ відділу освіти Бородянської райдержадміністрації від 16.12.2013 № 302/01 «Про вдосконалення роботи з патріотичного виховання в навчальних закладах району»

План заходів із патріотичного виховання дітей та учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів району 2015-2017 роки

План заходів із патріотичного виховання дітей та учнівської молоді загальноосвітніх навчальних закладів району 2015-2016 роки

З 8 грудня по 12 грудня 2015 року в Бабинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів був проведений Всеукраїнський тиждень правових знань. Протягом цього тижня в школі відбулися такі заходи:

— в шкільній бібліотеці організовано виставку літератури на правову тематику «Правові знання школярам і батькам», «Дитина та її права»;

— конкурс малюнків на тему: «Права дитини в малюнках» 5-8 класи;

— морально-правовий брейн-ринг «Ми патріоти» з учнями 6-7 класу провела бібліотекар Самусенко А. В., також було проведено бібліотечний урок з учнями 5 класу»Ми маємо права, але маємо й обов’язки»;

-конкурс на кращий літературний твір на тему: «Права очима дітей»;

— урок правового навчання з учнями 5 класу «Знай свої права»;

— з учнями 1-11 класів класні керівники проводили бесіди на правову тематику «Я серед людей», «Закон і ми», «Закони і правоохоронні органи», «Гра власним життям».

З листопада по квітень місяць проводиться Всеукраїнський дитячо-юнацька військово-патріотична гра Сокіл «Джура»

1 Положення про проведення гри

Літературно-музична композиція «Шляхами Тарасової долі» Катерина

СТАТУТ

Ради старшокласників

Бабинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

1. Загальні положення

1.1. Бабинецька шкільна Рада старшокласників – це добровільне незалежне об’єднання учнів.

1.2. Рада є нейтральною до будь-якого політичного руху.

1.3. Рада керується у своїй діяльності Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, Законами України «Про об’єднання громадян” та «Про молодіжні та дитячі громадські організації”, чинним законодавством, даним Статутом.

1.4. Діяльність ради будується на засадах законності, добровільності, самоврядування, гласності, рівноправності його членів.

1.5.Рада взаємодіє з державними установами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та об’єднаннями, які дотримуються демократичних і гуманістичних принципів, співпрацює з батьками дітей та підлітків.

1.6.Місце знаходження ради: селище Бабинці, вул. 1 Травня, ЗОШ І-ІІІ ступенів

2. Мета і завдання

2.1.Метою діяльності ради є:

2.1.1. активізація процесу діяльності органів дитячого самоврядування, участі дітей у прийнятті рішень;

2.1.2. захист прав та інтересів дітей на різних рівнях;

2.1.3. створення умов для самореалізації;

2.1.4. всебічна реалізація дітьми та підлітками своїх інтересів, здібностей, прав та свобод на засадах загальнолюдських цінностей;

2.1.5. поширення серед дітей інформації про шляхи захисту своїх прав та свобод.

2.2. Завданнями ради є:

2.2.1. якнайширше залучення дітей в організацію свого життя та діяльності, прийняття необхідних для цього рішень;

2.2.2. формування навичок самоврядування, соціальної активності і соціальної відповідальності у процесі практичної гро мадської діяльності;

2.2.3. об’єднання дітей та підлітків для добрих, корисних, цікавих справ, розвиток їх творчих здібностей;

2.2.4. сприяння культурному розвитку, духовному збагаченню дітей;

2.2.5. формування особистості, її суспільно-громадського досвіду, розвиток, стимулювання, реалізація творчого потенціалу.

2.3. Для здійснення мети і завданнь, визначених цим Статутом, рада:

2.3.1. представляє і захищає законні інтереси своїх членів;

2.3.2. здійснює інформування дітей про їх права та свободи відповідно до Конвенції ООН про права дитини та чинного законодавства України;

2.3.3. проводить соціологічні дослідження і опитування серед дітей з питань їх життєдіяльності;

2.3.4. налагоджує шляхи співробітництва з дитячими, громадськими організаціями района, області;

2.3.5. всебічно підтримує та розробляє різні програми і проекти для дітей;

2.3.6. допомогає в організації та проведенні семінарів, тренінгів, конференцій, масових заходів як ділової, так і дозвілєвої життєдіяльності.

3. Члени Ради, їх права та обов’язки

3.1. Рада складається з учнів школи віком від 12 до 18 років, які поділяють цілі та завдання Ради і зобов’язуються виконувати Статут Ради старшокласників.

3.2. Члени ради мають право:

3.2.1. брати участь у діяльності Ради, обирати , бути обраним на керівні посади;

3.2.2. на захист своїх прав та законних інтересів;

3.2.3. вносити свої пропозиції щодо роботи Ради;

3.2.4. брати участь у культурно — масових заходах;

3.2.5. вийти з лав Ради за власним бажанням;

3.2.6. за результатами голосування бути обраним повторно ще на 1 рік.

4. Керівні органи

4.1. загальна конференція;

4.2. Рада старшокласників.

5. Рада старшокласників

5.1. До складу Ради старшокласників входять голова Ради, його заступники, голови центрів Ради, старости 5 – 11 класів;

5.2. вносить зміни до Статуту з подальшим затвердженням його зборами;

5.3. приймає рішення, дає рекомендації, пропозиції, згідно з рішенням зборів, організовує їх реалізацію;

5.4. є посередником між членами ради та та адміністрацією школи, громадськими організаціями, установами;

5.5. розглядає проекти,програми, символіку ради і пропонує їх на розгляд зборів;

5.6. розглядає інші питання.

6. Комісії ради

6.1. Постійні центри Ради:

6.1.1 .центр культури та дозвілля;

6.1.2. центр захисту прав дитини та допомоги в проблемних ситуаціях;

6.1.3. центр знань;

6.1.4. центр дисципліни та порядку;

6.1.5. центр преси та інформації.

7. Заключні положення

7.1 .Припинення діяльності Ради здійснюється шляхом її ліквідації чи реорганізації за рішенням конференції.

Опис моделі учнівського самоврядування

Становлення учнівського самоврядування у школі почалося з роботи ініціативної групи одинадцятикласників, що запропонувала провести анкетування серед учнів школи з метою виявлення бажаючих включитись у творчу роботу. З бажаючих, шляхом демократичних виборів, була сформована велика шкільна рада. На першому засіданні обрали голову та сформували робочу групу з розробки моделі майбутнього самоврядування. У роботі цієї групи брали участь педагог-організатор школи.

З огляду на досвід самоврядування, накопичений дитячими організаціями області, була створена своя модель учнівського самоврядування. Її створення йшло і «від науки», і «від практики».

Цілепокладання

При побудові моделі дитячого самоврядування була сформульована мета: «Формування і розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості.»

Завдання :

— залучення учнів до активної участі в житті школи;

— розкриття, самовдосконалення та самореалізація особистості, її моральний та духовний ріст;

— захист прав та інтересів членів своєї організації;

— організація просвітницької роботи серед своїх однолітків;

— організація життя та діяльності свого колективу;

— підготовка до майбутнього життя, орієнтовний вибір професії.

Принципи діяльності

  1. Добровільності
  2. Творчої активності
  3. Самодіяльності
  4. Ігри та романтик
  5. Виборності органів самоврядування
  6. Змінюваності
  7. Педагогічного керівництва.

Організаційний блок

Шкільне самоврядування має кілька рівнів:

1-й рівень — індивідуальний.

Кожний учень школи має право обирати й бути обраним в органи учнівського самоврядування з урахуванням особистого бажання й рекомендації класного колективу, а також виявляти ініціативу при проведенні будь-якої справи, як шкільної, так і класної.

2-й рівень — рівень первинного колективу.

Усі учні є членами класного колективу, тому основні питання, пов’язані з життєдіяльністю, вирішуються в первинному колективі. Усі члени класного колективу відповідно до своїх інтересів вибирають собі напрям діяльності, яким збираються займатись. Кожна група обирає зі свого складу голову й заступника. Із представників складається Рада класу. Усі члени Ради по черзі виконують роль голови Ради. Рада класу має змінний склад, щоб кожний учень міг випробувати свої можливості, проявити ініціативу в будь-якій діяльності і щоб не було можливості захворіти на «зоряну» хворобу.

На цьому рівні учнівське самоврядування взаємодіє безпосередньо з класним керівником, який представляє інтереси педагогічного колективу та класного батьківського комітету. Для рішення найбільш важливих питань збираються збори учнів, батьків і вчителів-предметників, які працюють у даному класі.

3-й рівень — вищий рівень

Головним законодавчим органом є загальна конференція, що збирається один раз на рік у травні для рішення всіх питань життя учнівського коллективу, Рада старшокласників, до складу якої входять голова Ради, його заступники, голови центрів Ради, старости 5-11 класів.

Зміст діяльності:

— пошук учнів з лідерськими якостями, визначення рівня та перспектив їх розвитку ;

— робота над розробкою концепцій самоврядування;

— провели соціологічне опитування щодо пріоритетних напрямів роботи учнівського самоврядування;

— робота над нагромадженням організаційного досвіду і розширенню ролі учнівського самоврядування , діагностикою перспектив розвитку .

Діяльність учнівського самоврядування

Учнівське самоврядування повинно задовольняти основні вимоги до виховного процесу розвитку творчих здібностей учня:

– гуманізація і демократизація : виховний вплив підпорядковується завданням формування громадянина України, а цей аспект включає високий рівень інтелекту та культури, розвиток творчих задатків особистості, виховання людяності, доброти та інших моральних чеснот;

– зв’язок виховання з реальним життям : робота органів самоврядування повинна передбачати участь у суспільно корисній праці, проведення організаторських акцій на здійснення загальноліцейних традиційних заходів тощо;

– виховання особистості у колективі в ході спільної діяльності : майбутній громадянин повинен бачити себе у соціумі, уміти реально оцінити себе, жити у колективі, навчити створювати його атмосферу, враховуючи думки меншості, шукати шляхи до консенсусу;

– єдність вимог і поваги до особистості .

Технологія організації самоврядування учнів

Перший крок. Аналіз і оцінка стану учнівського самоврядування (засідання МО класних керівників, педрада, методична Рада школи).

Другий крок. Накреслення завдань самоврядування, виходячи з основної педагогічної проблеми, над якою працює школа та науково-методичної програми з виховної роботи; вивчення науково-методичної літератури з проблеми (науково-методичний центр, методрада).

Третій крок. Аналіз реальних можливостей членів педагогічного колективу для налагодження координаторської діяльності, вивчення матеріальних умов функціонування самоврядування.

Четвертий крок. Пошук учнів з лідерськими якостями, визначення рівня та перспектив їх розвитку (МО класних керівників, психологічна служба).

П’ятий крок. Розробка концепцій самоврядування (Рада старшокласників).

Шостий крок. Вибори (Рада старшокласників).

Сьомий крок. Розробка нормативних документів (МО класних керівників, Рада старшокласників, педагоги-координатори).

Восьмий крок. Соціологічне опитування щодо пріоритетних напрямів роботи учнівського самоврядування (Рада старшокласників).

Дев’ятий крок. Розробка структури самоврядування, визначення центрів та вибір проектів (Рада старшокласників, педагоги-координатори).

Десятий крок. Створення постійних і тимчасових робочих груп (Рада старшокласників, педагоги-координатори).

Одинадцятий крок. Нагромадження організаційного досвіду і розширення ролі самоврядування (методрада, педагоги-координатори, Рада старшокласників).

Дванадцятий крок. Діагностика перспектив розвитку (рада старшокласників, педагоги-координатори, методрада, педрада). Перелік законодавчих актів України, які можуть бути корисними в роботі учнівського самоврядування. Тиранія починається там, де закінчується закон. Джон Локк

1. Державний стандарт загальної середньої освіти.

2. Загальна декларація прав людини і громадянина.

3. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13 червня 1999 року.

4. Закон України «Про мови».

5. Закон України «Про освіту».

6. Конвенція прав дитини.

7. Конституція України.

8. Норми та порядок організації харчування учнів.

9. Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад.

10. Положення про загальноосвітні навчальні заклади.

11. Про внесення зміни до частини першої статті 12 Закону України «Про освіту», 178-14,14/10/1998.

12. Про загальну середню освіту, 651-14, 13/05/1999.

13. Про затвердження Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів, 1239-98-п, 05/08/1998.

14. Про затвердження Інструкції про порядок плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах, 0034-97, 19/02/1997.

15. Про затвердження Положення про державну атестацію (екстернат) для одержання документів про загальну середню освіту, 0151-97, 21/04/1997.

16. Про затвердження комплексного плану заходів щодо розвитку загальної середньої освіти в 1999 — 2012 роках, 348-99-п, 11/03/1999.

17. Про затвердження Тимчасового положення про класного керівника середнього закладу освіти, 0337-97,26/08/1997.

18. Про заходи щодо поліпшення функціонування та розвитку загальної середньої освіти, 580/98,02/06/1998.

19. Про нормативи граничної наповнюваності класів, груп, гуртків та нормативи поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у середніх закладах освіти, 0453-97, 06/10/1997.

Шутки о взаимоотношениях начальства с рабочим временем можно вспоминать до вечера. Только когда ваш руководитель в очередной раз задерживается на полтора часа, а в переговорной уже сорок минут томятся важные гости и мобильный шефа недоступен, это совсем не кажется смешным.

Или когда начальник в очередной раз работает пятничным вечером до утра субботы и, конечно, никак не может при этом без вас обойтись, вам тоже сложно найти в этой ситуации повод для радости.

А еще бывает так, что вы совместными усилиями составили расписание на всю следующую неделю, буквально по минутам, а шефа утром в понедельник срочно вызвали на прием к губернатору, и ваше идеальное расписание посыпалось как карточный домик. И вам снова нужно переносить встречи, задерживаться на работе… и искать ответы на два самых популярных вопроса: «Кто виноват?» и «Что делать?»

Так кто же виноват? Нет, не коварный губернатор, который самым подлым образом вызвал вашего шефа на ковер в понедельник в восемь утра. Хотя… он тоже. И его секретарь. И те, кто над ним. И еще погода, которая вдруг перестала быть летной, заставив его на бегу менять планы.

В общем, виноваты все те, кто не умеет управлять своим временем, и те помощники, которые не выполняют свою главную функцию – помогать руководителю организовывать его время.

Конечно, мы не можем повлиять на губернатора, его помощника, погоду и курсы валют. Но мы можем организовать (или хотя бы постараться) рабочее время своего руководителя (и свое тоже) таким образом, чтобы внезапные изменения в графике не принимали масштаб катастрофы.

Для этого нам понадобятся:

  • руководитель – 1 шт.;
  • секретарь/помощник – 1 шт.;
  • данная статья – 1 шт.;
  • достижения высоких технологий – все возможные.

Методы планирования времени

Для начала давайте обратимся к основным методам планирования времени. Скорее всего, вы с ними уже знакомы, наша задача – систематизировать эти знания.

Метод «Альпы» включает в себя пять стадий планирования:

  1. Составление списка заданий.
  2. Оценка длительности выполнения заданий.
  3. Резервирование времени (в соотношении 60:40, т.е. 40 % времени должно оставаться свободным).
  4. Принятие решений по приоритетам и перепоручению некоторых дел.
  5. Контроль (учет несделанного).

Вторая методика – закон Парето, или принцип 20/80. В общем виде его можно сформулировать следующим образом: «20 % усилий дают 80 % результата, а остальные 80 % усилий – лишь 20 % результата». В нашем случае можно сказать, что 80 % работы делаются за 20 % времени. Мы не будем пока анализировать, насколько был прав Парето и его последовали, а просто запомним соотношение.

Третий способ организации времени известен как матрица Эйзенхауэра.

Согласно данной матрице все дела можно разделить на четыре категории:

А – срочные и важные;

B – важные, но не срочные;

C – не важные, но срочные;

D – не важные и не срочные.

Распределив рабочие задачи согласно этой матрице, можно расписать очередность выполнения дел.

Ну и что делать со всеми этими методами? В идеале, конечно, их бы применять в работе вашему руководителю. Однако именно нам предстоит сейчас рассматривать их, комбинировать и делать выводы. Итак, начнем.

Один из пунктов метода «Альпы» гласит, что 40 % времени нужно оставлять свободными. Первый порыв любого из нас – усмехнуться и сказать, что это невозможно. Возможно, об этом нам ясно говорит принцип Парето: 80 % работы делается за 20 % рабочего времени. Что это значит? Что с оставшимися 80 % можно «поиграть», например, отрезав половину. Кто сказал, что они не нужны? Они просто необходимы – там еще работы 20 % осталось. Просто мы будем обращаться с ними более «вольно».

Зачем нужны 40 % резервного времени? Для чего угодно: непредвиденных вызовов к губернатору, форс-мажора на производстве, текущей работы, дорожных пробок, перекура, обязательных перерывов на отдых (об этом речь пойдет дальше), да и просто плохого самочувствия руководителя (надо же ему иметь хотя бы теоретическую возможность уйти с работы, если вместе с курсом валют поднимутся температура и давление).

Именно поэтому основной ошибкой при планировании времени является поминутный план: одно небольшое опоздание грозит тем, что придется перекраивать расписание всего дня, а за ним – целой недели.

Подобная ситуация часто возникает не только из-за большого количества задач, но и потому, что руководитель не хочет видеть полупустое расписание. Многим шефам кажется, что в этом случае они производят впечатление бездельников. Их помощники тоже нередко подвержены этой «болезни». Конечно, поначалу будет очень сложно планировать время с учетом резерва в 40 %, но вовсе не обязательно сразу стремиться к этой цифре. Во многом это зависит от того, насколько руководитель расположен к переменам и заинтересован в оптимизации собственного рабочего времени. Для начала попробуйте освободить хотя бы 10 % времени и поработать так неделю или две. Если эксперимент окажется успешным, можно двигаться в этом направлении дальше. Кроме того, может оказаться так, что именно для вашего руководителя идеальное соотношение не 60:40, а 70:30 или 50:50. Это зависит и от его типа характера, и от специфики отрасли, в которой работает ваша компания, и даже от часового пояса.

Итак, согласно методу «Альпы» при планировании рабочего времени мы составляем список задач, расписываем, сколько времени займет выполнение каждой из них, помня при этом, что в расписании нужно оставить и свободное время тоже. Этот метод также советует нам группировать однородные дела, придумывая им условное обозначение – это дополнительно сэкономит наше время.

Но в рамках данного метода ничего не говорится о расстановке приоритетов. В этом нам может помочь «матрица Эйзенхауэра».

С важными и срочными делами (А) все понятно. Когда руководитель просит вас соединить его с начальником цеха или когда ему звонит вышестоящее начальство – это срочно и важно. Если утром оказалось, что шефу нужно через три часа улететь в командировку – то же самое. А вот если, например, командировка через неделю, то задача переходит во вторую категорию – важных, но не срочных дел (B).

В идеале квадрат дел А должен быть пустым (вот зачем нам резерв времени по методу «Альпы»). На практике там часто оказываются задачи, срок сдачи которых пропущен или резко изменен.

Для дел второй категории (B) нужно установить сроки исполнения. Если ваш руководитель едет в командировку 15-го числа, значит, 14-е – крайний срок, когда должны быть готовы все его документы.

Две другие категории дел (D, C) выглядят довольно загадочно: что значит не важные, но срочные (С)? Как это? Часто, иллюстрируя эту матрицу, в квадрат С авторы статей вписывают слово «поручить». Для вашего руководителя это дела, которые он может делегировать заместителю, вам, специалистам. Например, если без предварительной договоренности на пороге приемной появляются партнеры (да, все встречи нужно назначать заранее, но это вечное «да мы вот тут в Питере, решили к вам заскочить тоже»), на встречу с ними можно отправить заместителя – не выгонять же людей, в самом деле. Руководитель в этом случае быстро принимает решение, дает поручение и забывает о происшествии, таким образом справившись со срочным, но не важным делом.

Категория D – не срочные и не важные дела – это те, которые при необходимости можно просто вычеркнуть из списка. Хотите разобрать бумаги в шкафу? Полгода этого не делали, и если сейчас у вас нет на это времени, то не нужно напрягаться и его выискивать – разберете, когда на работе наступит затишье. Никуда они не денутся, эти бумаги. Для вашего руководителя такими делами могут быть т.н. «пожиратели времени»: прочитать статью в журнале или новости на РБК, потому что все уже все прочитали, ознакомиться с биржевыми сводками (а брокеру зачем платить тогда?) и т.д. От выполнения любого из этих дел можно легко отказаться.

Проблема первая: шеф не посвящает вас в свои планы

И все было бы так просто, если бы нам не приходилось в своей работе иметь дело с другими людьми, и в первую очередь – со своим руководителем.

Самая большая проблема, с которой вы можете столкнуться при планировании рабочего времени своего руководителя, – его полное нежелание посвящать вас в свои планы. Казалось бы, это противоречит самой идее наличия у руководителя помощника. Увы, я в свое время три года работала с таким начальником и знаю не понаслышке, что такие руководители действительно бывают. Зато теперь я знаю, как с ними бороться.

Как мы уже не раз писали, главная обязанность секретаря или помощника – помогать своему руководителю выполнять его рабочие обязанности, в т.ч. организовывать его время. Но все эти методы и матрицы совершенно бесполезны, если он вам ничего не говорит: он приходит на работу каждый день в разное время, уходит – тоже. Или может пропасть на полдня, выскочив из приемной без верхней одежды. Может даже уехать в отпуск на две недели, никого, включая заместителей, не предупредив. Вы никогда не знаете, где он находится в данный момент: на тренировке в спортзале или на выездной встрече? Он не пришел на работу, потому что с утра уехал на переговоры или потому что проспал?

В приемной толпятся сотрудники со срочными документами на подпись, телефон разрывается, а вы ничем не можете помочь ни себе, ни всем этим страждущим, потому что не знаете ответа на вопросы, где руководитель и когда он появится. И вы уже запутались во вранье («Когда все это кончится?»), и вообще такое пренебрежение очень обидно и «невозможно так работать».

В это время вы не только не выполняете свои должностные обязанности, но и мешаете сотрудникам выполнять их работу, а значит, необходимо предпринимать меры. Какие?

Предпринимаем меры

1. Что делать, если он вам не говорит, куда и как надолго уходит? Спрашивать. Скорее всего, его будут раздражать такие вопросы. Объясните, что они продиктованы исключительно рабочей необходимостью, а не вашим праздным любопытством. Только ни в коем случае не упрекайте его в том, что он скрывает от вас информацию. Лучше обратитесь к нему с просьбой ставить вас в известность о своих планах.

2. Начинайте исподволь планировать его расписание. В конце дня набросайте примерный план на следующий рабочий день и принесите ему на согласование. Он может вычеркнуть из него все пункты, но зато вы будете иметь представление о его планах. На данном этапе на неделю и более долгий срок лучше ничего не планировать – это бесполезно.

3. Создайте в расписании реперные точки. Для таких точек годятся еженедельные совещания, утренние планерки, время подписания документов. Так вы будете знать, в какое время шеф точно будет в офисе, и приучите его, себя и всех сотрудников к дисциплине.

4. Обсудите возможные способы связи в случае, если руководителя не окажется в офисе: можно ли звонить на мобильный, отправлять смс, пользоваться мессенджерами? Просматривает ли он с мобильного телефона рабочую почту?

Ваша задача – не просто получать от него информацию, но и наладить контакт в целом. Пока вы этого не сделаете, никакой информации он вам предоставлять не будет. Задача эта сложная и требует больших затрат, как временных, так и психологических.

Самое главное: вы должны быть уверены в том, что у вас на все это – задавать вопросы, быть в курсе планов руководителя, составлять его расписание – есть право.

Почему руководители так себя ведут? Причины могут быть самые разные. Возможно, вы его первый помощник и он просто не привык, что свой график нужно с кем-то согласовывать. Или он всегда так себя вел, а ваши предшественники слишком его боялись или не воспринимали такую ситуацию как проблемную, вот и не пытались ничего изменить.

Описанная проблема – самая сложная из тех, с которыми вы можете столкнуться при планировании рабочего дня руководителя. Конечно, есть и другие. Но при их решении у вас будет преимущество: вам не придется бороться с ними в одиночку – руководитель будет вашим союзником.

Проблема вторая: всё слишком изменчиво

Второй по сложности является ситуация, когда в ваш рабочий график постоянно вклиниваются изменения извне. Секретари руководителей крупных предприятий (скажем, градообразующих заводов) не понаслышке знают, что это такое. Старательно выстроенный рабочий график может в любой момент претерпеть изменения, если вашего начальника срочно вызовут в городскую, областную или еще какую-нибудь администрацию; если речь идет об опасном производстве, где в любой момент может случиться ЧП, которое потребует незамедлительного присутствия руководителя. Мы уже не говорим об инвесторах, членах совета директоров, вышестоящем руководстве, головном офисе в Москве или Лондоне, откуда однажды утром может прийти срочный вызов. Предугадать все эти срочные вызовы невозможно, поскольку никакой цикличности они не имеют.

С другой стороны, если, пользуясь советом, вы резервируете руководителю свободное время, то есть шанс свести неприятные последствия от сбоя в расписании к минимуму. Кроме того, вы можете:

  1. Быть в курсе происходящего в компании. Компания решила отбить IPO или купить новое перспективное месторождение? Значит, в ближайшее время вполне вероятны срочные командировки, переговоры, длящиеся несколько суток без перерыва, работа в выходные и по ночам. Нужно быть готовыми к тому, что этот период не будет легким. Вы можете обсудить ситуацию с шефом и делегировать кому-то из заместителей часть его рутинных функций (например, подписание документов или согласование документов в СЭД). Рутинная работа требует от руководителя внимательности, сосредоточенности и к тому же отнимает довольно много времени. Если временно ее делегировать, появится дополнительное количество свободного времени и, возможно, ему и вам не придется работать по ночам.
  2. Учитывать сезонность деятельности многих компании, если таковая имеется. Северный Ледовитый океан не в любое время года судоходный. Поэтому если пароход не выйдет из порта Владивосток в порт Певек в строго определенное время, он выйдет туда только в следующем году. Это означает, что зимой нагрузка на работников порта Певек значительно ниже, чем летом. То есть полгода нужно быть в полной боевой готовности ежеминутно, зато потом на несколько месяцев можно почти расслабиться. Если в вашей компании наблюдается подобная сезонность, вы должны знать, когда наступает и заканчивается самый сложный период и быть готовыми к этому морально. В самые напряженные моменты можно думать о тех, у кого нет никакой сезонности: (например, секретари главврачей в больницах).
  3. Постараться понять, кто представляет наибольшую угрозу для вашего расписания. Далеко не каждый человек может повлиять на планы вашего начальника. Таких людей немного (например, вышестоящее начальство, глава городской или областной администрации), и с их помощниками вы можете постараться наладить контакт, чтобы иметь возможность узнавать о ближайших планах их шефов. Помощник может не рассказать вам о том, что «заклание» вашего руководителя уже внесено в расписание на следующую неделю, т.к. это запрещено или, возможно, он сам не знает, но попробовать можно. Ведь если вы знаете, что директор головного офиса на две недели уехал на Мальдивы, можно смело планировать расписание, зная, что в Москву его в ближайшие две недели с большой долей вероятности не вызовут.

В помощь секретарю: приемы работы

  1. Синхронизируйте ваше расписание. Дубликат расписания руководителя должен быть у вас обязательно. Правда, выглядеть он будет несколько иначе. Под каждым событием дня составьте список задач, которые вы должны выполнить к этому событию. Например:

11:00 Встреча с поставщиками оборудования.
Напомнить участникам о предстоящей встрече, распечатать материалы, проверить оборудование в комнате переговоров.

  1. Не игнорируйте технический прогресс. Бывают, конечно, и в наше время руководители, предпочитающие вести расписание исключительно на бумаге. У бумажного варианта немало плюсов:

– читать с листа многим удобнее, чем с экрана;

– если человек печатает не быстро, то ему легче что-то написать рядом с записью, чем вносить изменения в электронное расписание;

– в случае отключения электричества бумажный планинг никуда не денется.

Тем не менее, если ваш начальник не слишком строгий консерватор, лучше вести еще и электронный календарь, тем более что многие программы (например, Microsoft Outlook) позволяют синхронизировать календари. Таким образом, если руководитель внесет в ваш план изменения, вы сразу их увидите. В случае если изменения внесете вы, он также об этом узнает. Кроме того, этот вариант удобен, если начальник не поручает вам составлять его календарь, а занимается этим сам. Однако то, что вы должны быть в курсе его передвижений, никто не отменял.

  1. Лучше всего составлять расписание в пятницу на следующую неделю, а потом корректировать его каждый вечер на следующий день. Но нелишним будет также сравнить графики еще раз утром, на свежую голову. Если в расписании есть встречи с другими людьми, накануне обзвоните их или их помощников, уточните еще раз, что встреча в силе.
  2. Если вы ведете электронный календарь, удобно будет разделить рабочее время руководителя на зоны. В красные зоны вносите все предстоящие дела, в зеленые – то самое резервное время, о котором мы говорили выше.
  3. Всегда будьте на связи с руководителем. Даже если он в командировке, на важном совещании, на приеме у врача – договоритесь, каким образом можно с ним связаться. Так, если возникнут неожиданные изменения, вы сможете тут же дать ему знать об этом.
  4. Будьте готовы договариваться. Чтобы составить максимально удобное расписание, нивелировать последствия от его сбоев, не подвергаться чрезмерным нагрузкам, вам придется научиться договариваться: с партнерами, желающими приехать на встречу с вашим руководителем; с коллегой, не желающей раскрывать вам планы своего начальника; с собственным шефом, объясняя ему, почему удобнее будет сделать так, как предлагаете вы, а не так, как хочет он. По сути, управление временем – задача из области не только организации, но и коммуникации. Так что развивайте соответствующие навыки.

Сказать: «Вот видите, ничего сложного в планировании рабочего времени нет» будет просто издевательством – это по-настоящему сложная работа, в которой хорошо только то, что со временем вы будете приобретать все больше практических знаний и навыков, лучше узнавать своего руководителя и других людей, с которыми приходится работать. А значит, будете справляться с этой обязанностью все лучше и лучше.

Я хочу рассказать о профессии моей мамы. Её зовут Яндыкова Ольга Николаевна. Моя мама предприниматель, и каждый её рабочий день очень насыщенный. Она в этой профессии десять лет, но, несмотря на все трудности предпринимательской деятельности, у нее очень интересная и творческая работа.

Для того чтобы организовать свое дело, ей понадобилось много знаний и стараний. А так как это дело требует высокой квалификации,то приходится постоянно посещать различные курсы и тренинги. Всем известно, что самое главное в жизни – это красота! И об уюте в доме судят в первую очередь по виду штор. Например, подчеркнуть торжественность определённого события можно праздничными шторами.

Моей маме приходится вставать рано каждое утро, чтобы подготовить сопроводительные документы на товар. В магазинах нужно правильно организовать рабочие места для персонала, создать притягивающую атмосферу в магазине. Нужно своевременно проводить обучение продавцов. Наладить поставку товара. Организовать рекламную кампанию. Следить за налоговыми расчетами.

Поэтому под понятием предприниматель можно объединить сразунесколько профессий: директор, экономист, менеджер по продажам, бухгалтер, кладовщик, дизайнер и много других специальностей, связанных с торговлей. Эта работа одновременноприносит доход, но и требует приложения огромного количества сил, времени, стараний и знаний.

Орфография и пунктуация автора сохранены

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Наверх