Куперс

Бухучет и анализ

Отпуск 2016

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частину третю виключено

Коментар:

1. Заходи, встановлені статтею, що коментується, в її заголовку визначаються як відповідальність. Очевидно, це — один з різновидів матеріальної відповідальності власника (підприємства) перед працівником. Така матеріальна відповідальність у теорії визнається вже давно, але в законі вона прямо не визнана. Законодавець формулює тільки окремі правила про матеріальну відповідальність власника (підприємства) перед працівниками, не забезпечуючи їх будь-якими загальними нормами (ст. 117, 2371, частина четверта ст. 235, 236 КЗпП).

2. Підставою відповідальності власника (підприємства) відповідно до статті, що коментується, є склад правопорушення, який включає два юридичних факти — порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст. 116 КЗпП) та вина власника. Не слід думати, що вина власника виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас не можна вважати, що вину власника виключає лише непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Усяке явище, яке перешкоджає власникові належне виконати свої обов’язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього, виключає вину власника.

3. Хоч і Кодекс законів про працю (ст. 94) і Закон «Про оплату праці» визнають зобов’язаним перед працівником у правовідносинах щодо заробітної плати власника, стаття, що коментується, вважає відповідальним за затримку розрахунку підприємство, а не власника. Водночас однією з підстав відповідальності підприємства перед працівником є вина власника. Ця суперечність (вина власника, а відповідає підприємство) є проявом лише недосконалості термінології, яку використовує закон, а не є підставою для реального розмежування прав та обов’язків щодо заробітної плати між підприємством та його власником.

4. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов’язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред’являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов’язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Очевидно, досить, щоб працівник пред’явив у суді тільки трудову книжку з записом про звільнення. Хоча в цивільному процесі кожна сторона зобов’язана доводити ті обставини, на які вона посилається (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), працівник об’єктивно не зможе довести навіть факт затримки, тому що те, чого не було (розрахунку при звільненні) довести дуже важко або взагалі неможливо. Власникові ж довести факт розрахунку дуже просто. Для цього він може подати до суду розрахункові документи. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст. 614 Цивільного кодексу обов’язок доведення її відсутності лежить на власникові.

5. При наявності спору про розмір належних звільненому працівникові сум власник зобов’язаний виплатити працівникові середню заробітну плату за весь час затримки розрахунку, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, працівникові провадиться відшкодування за період затримки розрахунку, розмір якого визначає суд.

6. Законом від 20 грудня 2005 р. із ст. 117 КЗпП виключена частина третя. У зв’язку з цим право працівника на виплату середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні не ставиться в залежність від отримання заробітної плати за новим місцем роботи.

< Предыдущая

Уже на протяжении долгого времени молодая девушка по имени Ю — на покинула провинцию, в которой она родилась. В новом местожительстве ей быстро удалось найти работу в одном из местных ресторанных комплексов. Здесь она трудится весь день, без всяких выходных. При этом зарплата за проделанную ею работу является не очень высокой. Но девушка никогда особо не задумывалась об этом. Она отказывалась от всех отпусков, которые начальник собирался ей предоставить. Мужчина не представлял себе более трудолюбивую и ответственную сотрудницу, чем Ю — на.
Но, однажды, девушке приходится на некоторое время покинуть любимую работу. Она узнает, что ее мать серьезно больна. Теперь ей необходимо срочно добраться до своей провинции, чтобы ее повидать. Узнав об этом, ее начальник не только дает ей отпуск, но и собирается довезти ее до ее родительского дома. Отправившись в путь, мужчина начинает замечать странные вещи. У него создалось такое впечатление, что девушка особо не спешит попасть в свой дом и увидеть больную мать. Однажды, он решает поговорить об этом с Ю — ной в пути. Он начинает понимать, что она особо не желает говорить на эту тему. Никто и не догадывается, что происходит в душе этой добродушной девушки.

1. Помимо ежегодных оплачиваемых отпусков, работникам в соответствии с комментируемой статьей могут предоставляться отпуска без сохранения заработной платы.

В соответствии с ч. 1 ст. 128 продолжительность таких отпусков определяется по соглашению между работником и работодателем. Таким образом, в каждом конкретном случае продолжительность отпуска без сохранения заработной платы определяется по соглашению сторон в зависимости от обстоятельств (причин), по которым возникла необходимость в таком отпуске.

2. Отпуск без сохранения заработной платы может быть предоставлен (по письменному заявлению работника) только при наличии уважительной причины. Поэтому в заявлении работник обязан указать причину, по которой ему необходим отпуск.

Является ли причина уважительной, решает работодатель. По сложившейся практике к уважительным причинам, помимо вступления в брак, смерти близких родственников, относятся проводы сына на службу в армию, отправка детей на отдых в летние лагеря и т.п.

3. Отпуска без сохранения заработной платы, предусмотренные ст. 128, подразделяются на две группы: те, которые даются по усмотрению работодателя (т.е. работодатель вправе отказать в предоставлении отпуска), и те, которые работодатель обязан предоставить по заявлению работника.

К первой группе относятся отпуска, предоставляемые по семейным и другим уважительным причинам.

Ко второй — отпуска, предусмотренные ч. 2 ст. 128 для отдельных категорий работников (этот перечень не является исчерпывающим). Работодатель обязан предоставлять отпуска без сохранения заработной платы и в других случаях, предусмотренных ТК, иным федеральным законом или коллективным договором.

В частности, работодатель обязан на основании письменного заявления работника предоставить отпуск без сохранения заработной платы:

— участникам Великой Отечественной войны — до 35 календарных дней в году;

— работающим пенсионерам по старости (по возрасту) — до 14 календарных дней в году;

— родителям и женам (мужьям) военнослужащих, сотрудников органов внутренних дел, федеральной противопожарной службы, органов по контролю за оборотом наркотических средств и психотропных веществ, таможенных органов, сотрудников учреждений и органов уголовно-исполнительной системы, погибших или умерших вследствие ранения, контузии или увечья, полученных при исполнении обязанностей военной службы (службы), либо вследствие заболевания, связанного с прохождением военной службы (службы), — до 14 календарных дней в году;

— работающим инвалидам — до 60 календарных дней в году;

— работникам в случаях рождения ребенка, регистрации брака, смерти близких родственников — до пяти календарных дней.

К другим, предусмотренным ТК и иными федеральными законами случаям предоставления отпусков без сохранения заработной платы можно отнести отпуска, предоставляемые:

— работникам, осуществляющим уход за несовершеннолетними детьми, продолжительностью до 14 календарных дней — в соответствии со ст. 263 ТК (см. коммент. к ней);

— работникам — Героям Советского Союза, Героям Российской Федерации, полным кавалерам ордена Славы, Героям Социалистического Труда и полным кавалерам ордена Трудовой Славы — продолжительностью до трех недель в году в удобное для них время года (Закон РФ «О статусе Героев Советского Союза, Героев Российской Федерации и полных кавалеров ордена Славы», Федеральный закон «О предоставлении социальных гарантий Героям Социалистического Труда и полным кавалерам ордена Трудовой Славы»);

— работникам, допущенным к вступительным испытаниям, — 15 календарных дней;

— работникам — слушателям подготовительных отделений образовательных организаций высшего образования для прохождения итоговой аттестации — 15 календарных дней;

— работникам, обучающимся по имеющим государственную аккредитацию программам бакалавриата, программам специалитета или программам магистратуры по очной форме обучения, совмещающим получение образования с работой, для прохождения промежуточной аттестации — 15 календарных дней в учебном году, для подготовки и защиты выпускной квалификационной работы и сдачи итоговых государственных экзаменов — четыре месяца, для сдачи итоговых государственных экзаменов — один месяц (см. коммент. к ст. ст. 173, 174);

— ветеранам Великой Отечественной войны, ветеранам боевых действий на территории других государств, в т.ч. и инвалидам, — от 35 до 60 дней в году (ст. ст. 14 — 19 Закона о ветеранах).

4. Во всех случаях предоставления отпусков без сохранения заработной платы независимо от их назначения и продолжительности, они должны оформляться приказом (распоряжением) об отпуске.

Получив отпуск без сохранения заработной платы, работник может в любой момент прервать его и выйти на работу, поставив об этом в известность работодателя.

ОРЛОВСКИЙ Ю.П., ЧИКАНОВА Л.А., НУРТДИНОВА А.Ф., КОРШУНОВА Т.Ю., СЕРЕГИНА Л.В., ГАВРИЛИНА А.К., БОЧАРНИКОВА М.А., ВИНОГРАДОВА З.Д.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Наверх